Назва інструменту, який виробляє наша крафтярня – металевий пелюстковий барабан. В нашій країні також дуже розповсюджена інша побутова назва цього інструменту -«глюкофон». Обидві назви існують одномоментно і це пов’язано з тим, що це явище прийшло до нас одночасно з країн Заходу і з РФ. В світі розповсюджена назва "tongue drum" тобто "пелюстковий барабан". В РФ, та взагалі в країнах СНД, частиною якого тривалий час була і Україна, більш розповсюджена назва "глюкофон". Є також гіпотеза, що слово "глюкофон" походить від німецького слова "Gluck" тобто "щастя". Я на мене, це мало схоже на правду хоча б з тої причини, що ми не бачимо такої назви інструменту в самій Німеччині, та взагалі не бачимо цього терміну німецькою мовою. І це, погодьтеся, доволі дивно. Також іноді зустрічається назва "хепі драм", "барабан щастя". Тут з людьми зіграла поганий жарт спорідненість слів "HAPI" та "happy". HAPI (HAPI DRUM) - це назва фірми з США, яка дуже давно займається виготовленням пелюсткових барабанів. Їх продукція була чи не першими фірмовими інструментами в СНД. Але небагато людей знає, що Їх назва - це абревіатура, і вона перекладається як "Hand Activated Percussion Instrument". В СНГ не дуже добре знають англійську мову, тому цю назви стали перекладати як "happy", тобто щасливий, і саме це породило цілу плеяду назв з змістом "щастя". Тепер, що стосується взагалі назви "глюкофон". По інформації, яка мені особисто відома, цю назву придумав один московський майстер пелюсткових барабанів, десь у 2008-2009 році і вона стала дуже популярна спершу саме в хіпі тусовці. Тобто, в основі слова "глюкофон" історично лежали саме враження людей на кшталт псіходелічних переживаннь та досвід зміні станів свідомості при грі. Тобто термін глюкофон походить саме від сленгових слів "глюк", "глючить". Це багатьом може не подобатись, я це рорзумію, але що поробиш, історично це саме так. Кожен має право обирати назву яка йому до вподоби, але ми просуваємо саме назву пелюстковий барабан, тому що, на наш погляд, це більш правильна, класична та історично стала назва, яка поєднує українську спільноту цих інструментів з світовою традицією. Отже розібралися з назвою, тепер перейдемо до матеріалу. Тут варто зазначити один нюанс. Повна назва інструменту в світовій традиції є "steel tongue drum", причому тут окремо потрібно виділити саме слово "steel", тобто "металевий". Бо ще є великий клас саме "wood tongue drum", тобто "дерев’яні пелюсткові барабани". Чому це важливо? Бо саме з дерев’яних пелюсткових барабанів дуже багато століть тому починається історія пелюсткових барабанів, як окремого класу інструментів. То що це за інструмент та звідки він взявся? Де його батьківщина? Хто його створив? Якщо звернутися до академічної музичної класифікації інструментів, пелюстковий барабан - і не барабан зовсім, бо в нього нема мембрани. Це окремий клас інструментів, які називаються ідіофони. Ідіофон, від грецької ἴδιος — свій + грец. φωνή — звук) є інструментом, джерелом звуку в якому є саме тіло інструмента. Цей клас дуже розповсюджений. До нього відносяться і шейкери, і дзвони з гонгами, і гендпани (ханги), і ксилофони з віброфонами та багато що ще. Також треба розуміти, що історія пелюсткових барабанів дуже древня і початок її губиться у тьмі віків. Дерев’яні пелюсткові барабани, а також їхні більш примітивні родичі – щілинні барабани (slit drum) – це прадавні інструменти, які походять ще с неолітичних часів, з’явилися у багатьох народів в різні історичні періоди, та на мають якоїсь конкретної національності чи батьківщини. Деякі дослідники навіть вважають, що древні пелюсткові з’явилися набагато раніше звичайних барабанів з шкіряною мембраною, тобто ми говоримо взагалі про епоху неоліту. Точні дати нам невідомі, бо деревина, як матеріал дуже крихкий та недовговічний, але те, що ми точно знаємо - це зафіксований факт існування таких барабанів вже у народу майя (у них цей пелюстковий барабан називався "тункуль") та у ацтеків (він називався "тепонацтль"). Ці інструменти були на дві пелюстки, мали зооморфний вигляд та використовувались у різноманітних церемоніях та святах.  

З часом, дерев’яні пелюсткові барабани нікуди не зникли. Ці інструменти з деревини і зараз часто використовують у своїй музичній традиції народи Африці, Південної Америці, Індонезії, країн Азії та Океанії. Їх багато продається в магазинах як сувенірів для туристів, але є і цілком сучасні професійні пелюсткові дерев’яні барабани, які створені відомими брендами перкусійних інструментів. Час не стоїть на місці, все поступово розвивається, виникають нові технології та матеріали. Тож коли появилися саме металеві інструменти? Тут є декілька теорій і ми більш схиляємся до ось такої історичної послідовності. Приблизно у 90-ті роки минулого сторіччя, в Канаді, один майстер на ім’я Джон Добле (який працює, доречи і досі) першим почав нарізати пелюстки на великих металевих балонах. Інструмент він назвав "WHALE DRUM" тобто "Кит- барабан" і це зв’язано з тим, що сировиною для інструментів були виробничі балони від 24 до 40 дюймів в діаметрі. Тобто перші глюкофони були просто гігантами. Ось так з'явилися металеві пелюсткові барабани, як окремий клас. Пізніше, приблизно у 2005- 2007 роках цей концепт розвинули американський винахідник-експериментатор Деніс Хавлена та перкусіоніст Феле Вега. Цікаво те, що коли Феле Вега презентував свій ідіофон з назвою "Tambiro" пелюстки цього інструменту були розташовані так саме, як у дерев’яних пелюсткових барабанів - на боці інструменту. Доклалася до розвитку нового інструменту аргентинська майстерня пелюсткових барабанів Garrahand, яка ще у 2007 році презентує повноцінний пелюстковий барабан з чистим "сухим тоном" та безліччю корисних функцій, по типу підключення до комбопідсилювача і таке інше. З 2005 по 2009 рік концепт металевого пелюсткового барабану остаточно оформився та почав набирати обертів. Але тут стається ще одна подія, яка додатково стимулює розвиток цього інструменту. Приблизно в ці роки в світ перкусії стрімко вривається новинка- швейцарський ханг. Він стає, завдяки нової відео платформі Ютуб, неймовірно популярним. Виникає шалений попит на подібне звучання металевої тональної перкусії. Але ханг тоді виробляє тільки швейцарська компанія Панарт і ніхто більше на планеті. Тому на ринку з’являється брак пропозиції з одного боку та неймовірний попит з іншого. Адже люди вже почули та неймовірно жадають нового звучання. Це призводить до вибухового росту популярності пелюсткових барабанів. Тому що ці інструменти були приблизно такої самої форми, мали приблизно таку саму тембральну характеристику - яскраві металеві обертони, довгий сустейн, метальне звучання та головне - були набагато простіші у виготовлені та набагато дешевші, ніж ханги та їх аналог - хендпани. Всі ці фактори призводять до просто вибухового росту кількості майстерень пелюсткових барабанів на планеті за дуже короткий проміжок часу. Десь у у 2010-2011 році це явище докочується до України, та породжує багато цікавих концептів. Треба зазначити, що українськи майстри також зробили декілька революційних змін в цих інструментах і принесли в це мистецтво нові ідеї та форми. Наприклад, зклейкі пелюсткових барабанів, використання кольорових металів в якості ударних та резонаторних півкуль та багато експериментів з різноманітним художним оздобленням, яке перетворює барабан на витвір мистецтва. На момент повномасштабного вторгнення 2022 року в Україні працювало приблизно 13 -15 різноманітних майстерень пелюсткових барабанів. Нажаль війна дуже боляче вдарило по цій сфері, в перші два роки війни закрилося більше половини з них. Тому я закликаю підтримувати саме українських виробників у ці непрості часи, щоб ми не втратили своїх талановитих майстрів.Підводячи своєрідний висновок в цій історії пелюсткових барабанів я хочу виділити в ній декілька важливих історичних періодів. Першій період - поява дерев’яних пелюсткових та щільових барабанів приблизно в неолітичну епоху. Друга важлива дата - приблизно 90ті роки минулого сторіччя та поява металевих пелюсткових барабанів, як окремого класу інструментів. Третій проміжок часуце 2005-2014 рік, коли відбувається стрімкий розвиток та популяризація інструменту під впливом вибухової популярності хангів та хендпанів. Хендпан напряму впливає на пелюстковий барабан, саме від нього цей ідіофон отримує найбільш поширені тональності і звукоряди, зручну і зрозумілу схему розташування нот з басовою нотою в центрі, і це стає своєрідним стандартом на наступні десятиліття. Четверта важлива дата - це 2014 рік. Поява концепта обертоного металевого пелюсткового барабана, як окремого підкласу. Цей барабан називають вже не "tongue drum", а "tongu pan", тобто "пелюстковий хендпан". Ідея цього інструменту навіяна хендпаном, бо на мембрані хендпану налаштовані декілька нот. По аналогії, на одній пелюстці обертоного пелюсткового барабану з допомогою прорізів налаштовуються додаткові обертона, що відкриває ще більше можливостей для цих інструментів, робить їх звучання цікавим, яскравим та наповненим. До цієї ідеї практично одночасно приходять декілька майстрів з РФ, Ізраїлю та України в період кінця 2013 та початку 2014 року. І це остання переломна дата в історії металевих пелюсткових барабанів. Обертонні пелюсткові барабани або "тонгі пани" - це своєрідна вершина розвитку еволюції пелюсткових барабанів на сьогодні. Цей клас ідіофонів найбільш дорогий та найбільш цікавій в плані звучання.На сьогодні ми маємо ось таку цікаву історію розвитку цього інструменту. І я впевнений, що вона ще дуже далека від закінчення, інструмент далі розвивається та набуває нових форм та можливостей. Цей інструмент є вдалим прикладом синергії науки, технологій та мистецтва, він дає великі можливості для творчого самовираження як для споживачів так і для виробників. Це неймовірно древній інструмент, який пройшов з людством з самих темних епох до ери ШІ та смартфонів, але не втратив своєї магічності та загадковості. Саме його фантастична спроможність дати будь якій людині доторкнутися до світу звуку та музики без специфічних знань та навичок, практично напряму, без підготовки - робить його інструментом 21 століття.